Экспертно

New York Times розповіла про суперечки політиків через війну в Україні: Макрон провокує, а Шольц боїться мілітаризації

Читать на русском

New York Times розповіла про суперечки політиків через війну в Україні: Макрон провокує, а Шольц боїться мілітаризації

New York Times розповіла про суперечки політиків через війну в Україні: Макрон провокує, а Шольц боїться мілітаризації

В останні дні розбіжності між президентом Франції Емманюелем Макроном та канцлером Німеччини Олафом Шольцем ще більше посилилися через погляди на війну в Україні. Політики не можуть дійти спільної думки про те, як протистояти російській агресії та стримувати її.

Нещодавно Макрон повторив заяву про можливість відправки військ в Україну, зазначивши, що "Європі доведеться перестати бути боягузами". The New York Times розповіла, як суперечки між Макроном та Шольцем можуть вплинути на політичну стабільність у Європі.

Висловлення французького президента про боягутво Берлін сприйняв як образу післявоєнної історії після травми, завданої нацистами. Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус відповів, що Європі не потрібні дискусії щодо того, щоб мати більше чи менше сміливості.

Аналітики впевнені, що зараз не найкращий час для з’ясування відносин між країнами Європи, проте Макрон і Шольц, ймовірно, далекі від того, щоб продемонструвати єдність цілей та європейське лідерство у своєму прагненні протистояти російському диктатору Володимиру Путіну.

Напруженість між Німеччиною та Францією відображає відмінності у особистих стилях, а також зіткнення національних інтересів, зумовлених внутрішньою політикою. Реакція Шольца і Макрона на російську агресію стала частиною складних відносин. Влітку 2022 Макрон закликав "не принижувати Росію і створити порядок європейської безпеки, що враховував би думку Москви", але з тих пір він кардинально змінив свої погляди.

Тепер президент Франції відкрито говорить про небезпеку, яку РФ становить для Європи, особливо з урахуванням того, що ймовірність нового президентства Дональда Трампа в США стає дедалі серйознішою.

На думку аналітиків, Макрону комфортно бути провокатором, адже він вважає себе руйнівником лінивого мислення, що проявляється у його припущенні, про те, що "не слід виключати відправки західних військ в Україну". При цьому канцлера ФРН він вважає надмірно обережним та надто залежним від США, які більше не бажають витрачати великі суми грошей на допомогу Україні.

Також президент Франції стурбований тим, що Шольц не повністю усвідомлює важливість ухвалення зобов’язань Європи щодо об’єднаної оборони, необхідної протягом багатьох років конфронтації з Москвою. Більше того, Німеччина скептично ставиться до колективної реакції Європи на агресію РФ і вважає, що європейська "стратегічна автономія" має на увазі надто радикальне звільнення від Вашингтона.

Макрон заявив, що перемога над Росією має бути метою Заходу, відкидаючи найкраще німецьке формулювання про те, що РФ просто не повинна перемогти. Але на думку Німеччини подібні заяви французького президента про війну та її плани щодо Європи часто позбавлені дорожньої карти. Тому такі розбіжності можуть вимагати від обох політиків нової прихильності до дипломатії.