Питання мобілізації в Україні стало і залишається ключовим у ситуації, коли необхідно стримувати прориви росіян на фронтах. Станом на кінець 2024 року ситуація виглядає досить небезпечно — росіяни наступають уздовж усієї лінії фронту, створюючи загрозу окупації кількох великих міст. Темпи мобілізації населення України відстають від запланованих, а командування бойових бригад відверто визнає: людей на фронті критично не вистачає.
На фоні цього в тилу зростає число симпатиків швидкого припинення бойових дій. Розмови про це активізувалися після перемоги Дональда Трампа на американських виборах. Сам новообраний президент США не приховує: він хоче швидко заморозити війну між Україною та Росією і вже зараз погрожує Києву скороченням обсягів військової підтримки.
Все вище зазначене навряд чи додає мотивації добровільно йти в армію. Саме тому впродовж останніх місяців "Телеграф" поспілкувався з кількома десятками високопоставлених та авторитетних джерел, які мають відношення до армії. Всім ми ставили схожі запитання: "Що робити з мобілізацією? І чи можна щось зробити взагалі?" Варто зазначити, що лише одиниці були готові ділитися думками на запис. Жоден з тих, хто зараз "при посаді", спілкуватися на запис не погодився. Детальніше про ситуацію та шляхи її вирішення — читайте в нашому тексті.
В кінці жовтня секретар СНБО Олександр Літвіненко на засіданні парламенту заявив, що протягом наступних трьох місяців необхідно призвати в армію 160 тисяч громадян. Таке число новобранців дозволить підвищити укомплектованість підрозділів до 85% від потреби. Тоді ж Літвіненко уточнив, що з 2022 року вже було мобілізовано понад 1 мільйон осіб.
Володимир Зеленський був незадоволений тим, що Літвіненко озвучив плани мобілізації. Однак президент визнав, що навіть ухвалення закону про військовий облік (більш відомого як "закон про мобілізацію") не дозволило мобілізувати достатню кількість людей до лав Сил оборони. І це не дивно, оскільки фінальна редакція цього закону була відверто слабкою. Однак варто зазначити, що напередодні голосування цього законопроекту в парламенті в політикумі говорили про необхідність добрати до армії майже півмільйона громадян. Очевидно, це не вдалося.
Тим часом у Генштабі продовжують ламати голову і шукати рішення, як збільшити кількість військових на фронті. На фоні проблем з ротацією, зростанням кількості СОЧ (самовільного залишення частини. — Ред.) та відсутності граничних термінів служби кількість бажаючих одягнути піксель не зростає. Залучати громадян до мобілізації стає все складніше, визнають неназвані джерела "Телеграфа" в Генштабі.
18 листопада міністр оборони України Рустем Умеров заявив про плани покінчити з виловом ухилістів на вулицях. Тут варто зауважити, що в більшості випадків в руки ТЦК потрапляють ті громадяни, які навіть за три роки великої війни не стали на військовий облік. Часто в процесі "бусифікації" співробітники ТЦК відверто порушують законодавство. Отже, виходить певне взаємне порушення чинних норм. І чим довше триває війна і, відповідно, мобілізація, тим більше громадян скаржаться на роботу ТЦК. Правда, у судах це вже мало чим допомагає.
Член оборонного комітету Верховної Ради, народний депутат від "Голосу" Сергій Рахманін так коментує роботу ТЦК:
"На якомусь етапі аутсайдерами по поповненню мобілізаційного ресурсу у нас були західні регіони та Одеська область. Там дуже складно було з мобілізацією (зокрема, через корупційний фактор): з одного боку, була певна частина людей, які мали можливість відкупитися, а з іншого боку, план якось потрібно було виконувати, і когось хапали на вулиці. А були регіони, де цей план виконувався на 80%, 90%, 95%. Зараз же, наприклад, є регіони, де раніше відсоток мобілізації був 80, а тепер – близько 10%."
Парадоксально, але та ж Одеська область, демонструючи одні з найнижчих темпів мобілізації по країні, боролася за лідерство в іншому рейтингу. Кількість відео примусової мобілізації та конфліктів з представниками ТЦК в Одесі була непропорційно вищою, ніж у більшості регіонів. Ворог не упускав свого шансу — відео з "бусифікацією" в Одесі та області щедро розповсюджувалися в соцмережах, створюючи негативний ефект і провокуючи ненависть суспільства до військовослужбовців. Сотні таких випадків, зафіксованих на відео, були використані російською пропагандою для провалу нашої мобілізації. Словом, пазл склався досить непростий.
За даними джерел "Телеграфа" в Генштабі, фактично щотижня там проходять наради щодо інформаційної підтримки мобілізації, однак якогось суперрішення досі немає. Військові справедливо вважають, що це не лише їхня відповідальність, а працювати в цьому напрямку повинна вся державна машина.
За даними видання, станом на початок грудня контракт про проходження військової служби щомісяця добровільно укладають понад 4 тисячі осіб. Можливістю рекрутингу за жовтень та листопад скористалися понад 2 тисячі осіб. А дозвіл на службу засудженим додав до лав ЗСУ ще 6 тисяч військових (які, незважаючи на певний скепсис, непогано себе проявили на фронті).
Втім, в Генштабі не приховують, що кількості добровільно залучених громадян для потреб фронту не вистачає. В оточенні Сирського наполягають, що "попереду удосконалення мобілізаційного законодавства". Як саме це повинно відбутися, жоден з співрозмовників видання цілісної картини не намалював.
Парадоксально, але виходить, що замінити "бусифікацію" просто нічим. Велика неповоротка машина у вигляді держави за 10 років війни не змогла вибудувати чітку модель мобілізації і поставити на облік усіх громадян.
На цьому фоні публі