"Новий Апокаліпсис": як Москва організувала Голодомор в Україні та обманювала світ.

Сьогодні, 23 листопада, у четверту суботу листопада традиційно відзначається День пам'яті жертв Голодоморів в Україні – 1921—1922, 1932—1933 та 1946—1947 років. У цей день у храмах проводяться поминальні богослужіння, а також траурні церемонії в містах і селах. У столичному Меморіальному комплексі пам'яті жертв Голодомору в Україні та на Михайлівській площі в Києві біля пам'ятного знака відбудуться офіційні церемонії за участю керівників держави. Об 16:00 в Україні оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання. Всі охочі приносять свічки до пам'ятників жертвам голодоморів. Багато українців ставлять свічки у вікні…

Знищення українського селянства як національного бастіону

XX століття стало найтрагічнішою віхою в історії України. Перша і Друга світові війни забрали життя багатьох мільйонів наших співвітчизників. Лише з 1941 по 1945 роки під час радянсько-німецької війни загинуло до дев'яти мільйонів жителів України. Також мільйони українців стали жертвами тоталітарного комуністичного режиму під час серії "чисток" у Радянському Союзі. Три голодомори в Україні пройшли катком, насамперед, по українському селу.

Голодомор 1932—1933 років за своїм масштабом, цинізмом влади та жорстокістю в історії людства не має аналогів. Це був справжній терор голодом, що призвів до непоправних втрат населення (за різними даними, від 5,5 до 7 мільйонів життів наших співвітчизників). Він посіяв у душах людей буквально на фізіологічному рівні відчуття страху та відчаю. Британський письменник, історик і дипломат Роберт Конквест у своїй епохальній книзі "Жатва скорботи" писав: "Голод спланувала Москва для знищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян знищили не тому, що вони були селянами, а тому, що вони були українцями-селянами".

…Найбільшою проблемою для сталінської влади на початку 1930-х років було опір насильницькій колективізації на селі. І саме в Україні та на Кубані, де українці становили понад 70% населення, це опір був наймасштабнішим. Большевики добре пам'ятали про боротьбу українців під час національно-визвольної революції 1917—1921 років. Саме українські селяни стали головним ресурсом антибольшевицьких повстань у перші роки після поразки Національної революції.

В кінці 1920-х років, у самий розпал колективізації, Кремль почав експорт дешевого хліба. Звичайно, Радянський Союз міг скласти конкуренцію таким країнам, як Канада, США та Аргентина. Не забувайте, що Україна та Кубань були головними житницями всього СРСР. За 1932—1933 роки, у самий пік Голодомору, з території радянської України експортовано (в основному через порти на півдні країни — в УРСР і в Криму): пшениці — 1370 тис. тонн, жита – 562 тис. тонн, ячменю — 987 тис. тонн, кукурудзи — 438 тис. тонн.

11 серпня 1932 року в листі до Лазаря Кагановича Йосип Сталін писав: "Найголовніше зараз Україна… якщо не візьмемося зараз за Україну, Україну можемо втратити". Для "виправлення ситуації" в УРСР направляються емісари з Москви, серед яких В'ячеслав Молотов, Лазар Каганович і Всеволод Балицький.

На той час вже відбулася зачистка в сфері культури та науки, була припинена "українізація", яка дійсно повинна була стати для влади прелюдією до майбутніх репресій. Україною в кінці 1920-х – на початку 1930-х років прокотилася ціла серія судових процесів.

19 квітня 1930 року в оперному театрі в Харкові Верховний суд УРСР виніс вирок за сфальсифікованою справою вигаданого "Союзу визволення України" (приговорено до розстрілу 15 осіб, відправлено в концтабори 192, вислано за межі УРСР 87 осіб). Так проходила цілеспрямована боротьба з українською інтелігенцією та церковними діячами. Большевики ламали хребет нації.

6 грудня 1932 року СНК УРСР та ЦК КП(б)У прийняли постанову "Про занесення на "чорну дошку" сіл, злостиво саботуючих хлібозаготівлі". Цей злочинний документ підписали відповідно керівники республіки Влас Чубар і Станіслав Косіор за наполяганням Кремля. Постанова стосувалася поки що кількох сіл у Дніпропетровській, Харківській та Одеській областях.

Через кілька тижнів список розширили, і він вже охоплював 82 райони у всіх областях республіки. Ці райони стали фактично резерваціями під контролем військових частин та каральних органів. Було "покарано" 735 сіл, хуторів, колгоспів, радгоспів і навіть районів! Селянам припиняли постачання яких-небудь товарів, вилучали наявні товари та продукти; заборонялася торгівля як одноосібників, так і колгоспників.

Ще 15 листопада 1932 року було прийнято постанову ЦК ВКП(б) "Про паспортну систему і розвантаження міст від зайвих елементів". В кінці року, 27 грудня 1932 року, було прийнято спільне постановлення ЦВК і Раднаркому СРСР про остаточне впровадження паспортної системи. Вона практично відсікає сільське населення від міста: паспорти отримували тільки городяни. Селянам заборонялося змінювати місце проживання.

Україна і Кубань (де, нагадаємо, до 70% населення становили українці) були оточені по периметру кордонів частинами внутрішніх військ — загороджувальними загонами. Чекисти та військові перевіряли багаж у всіх поїздах, конфіскуючи продовольство, яке закуповували українські селяни в областях Росії та Білорусі.

"Вони перетворили найродючішу в світі землю на мертву пустелю"

Про голод-геноцид на території радянської України, який розгорнули большевицькі влади, добре знали в США. Українська діаспора протестувала, проводила численні мітинги, направляла петиції, виступаючи проти курсу адміністрації тодішнього президента Франкліна Делано Рузвельта (ФДР) на зближення з СРСР. Однак у листопаді