Реабілітація Діда Мороза: чому більшовики відновили святкування Нового року.

Після завершення громадянської війни на території колишньої Російської імперії та остаточної перемоги більшовиків Дід Мороз залишався головним учасником святкового новорічного дійства разом із ялинкою та подарунками в мішку: ще наприкінці XIX століття його "затвердили" на цю роль діти. До велетня в червоній або сріблястій шубі з невід’ємною білою бородою згодом приєдналася і "онука" — казковий, чисто російський персонаж Снігурочка.

"Святкування Різдва супроводжувалося різними обрядами, серед яких — звичай прикрашати різдвяні ялинки, що виник у початку XVII століття в Німеччині. Там ялинка була символом райського дерева з рясними плодами, а на Різдво вона символізувала рай і вічне життя, яке людина знаходить через народження Ісуса Христа", — писав український письменник і києвознавець Віталій Ковалинський. Однак співіснування більшовицької влади та Діда Мороза було зовсім недовгим. Вже в другій половині 1920-х років на хвилі антирелігійної пропаганди йому не пощастило.

Чому? Тому що Дід Мороз, або Дідусь Мороз, асоціювався не лише з Новим роком, але й з Різдвом Христовим. Адже реальним і давнім прообразом Діда Мороза був один із найшанованіших християнських святих — Миколай Чудотворець, архієпископ Мирлікійський.

До революцій 1917 року на різдвяних листівках навіть не згадувався свято Нового року, християни вітали один одного з Різдвом Христовим.

"У немилість потрапив не лише сам свято, але й різдвяна ялинка, а також її головний атрибут — Дід Мороз, якого газети почали називати "релігійним непотребом", — пише український письменник і краєзнавець Станіслав Цалик.

Безрідні революціонери пішли далі, називаючи Новий рік "попівським і контрреволюційним святом", поєднуючи таким чином релігійні та політичні фактори. У 1928 році ялинка була вже офіційно заборонена.

Так, "Жіночий журнал" (за грудень 1929 року) повідомляв, що "під різдвяне спів капіталістичні уряди готують похід проти СРСР. Проти побудови соціалізму мобілізуються всі сили: гармати, аероплани, танки та релігія. Для соціалістичної перебудови суспільства потрібен напір, трудовий порив, прагнення до майбутнього. Попи та секти проповідники майстерно грають на прив'язаності до минулого. Особливо одурманюється релігійною сивухою жінка — домогосподарка". Але люди все одно правдою і неправдою таємно встановлювали лісову красуню вдома, щільно завішуючи вікна.

До речі, традиція дарувати подарунки дітям в Європі остаточно утвердилася в країнах Заходу лише в XIX столітті, а в Російській імперії ще пізніше – на початку минулого століття. У США є свій варіант Святого Миколая — Санта-Клаус, що веде свою "родовід" від голландського Сінтер-Клааса (в XVII столітті голландські кальвіністи заснували Новий Амстердам, який згодом вже англійці перейменували в Нью-Йорк).

… І зовсім несподівано 28 грудня 1935 року в "Правді", головній партійній газеті СРСР, вийшла невелика стаття під підписом секретаря ЦК КП(б) України та першого секретаря Київського обкому Павла Постишева. Назва її і стала першим кроком до реабілітації свята та його атрибутики: "Організуємо до Нового року дітям гарну ялинку".

Ось найцікавіші цитати з статті Павла Постишева: "У дореволюційний час буржуазія та чиновники буржуазії завжди влаштовували на Новий рік своїм дітям ялинку. Діти робітників з заздрістю через вікно дивилися на ялинку, що сяяла різнокольоровими вогнями, і дітей багатіїв. Чому у нас школи, дитячі будинки, ясла, дитячі клуби, палаци піонерів позбавляють цього прекрасного задоволення дітей трудяг Радянської країни?.. Потрібно цьому неправильному осудженню ялинки, яка є прекрасним розвагою для дітей, покласти край. Комсомольці, піонер-робітники повинні під Новий рік організувати колективні ялинки для дітей" (з книги Віталія Ковалинського "Київські хроніки").

Звичайно, організувати ялинку в стислі терміни було складно. Ще майже рік під акомпанемент жахливих репресій, в яких брав участь і Постишев, у державі йшла підготовка до остаточного повернення новорічного свята.

На республіканському рівні, в Україні, першим "вистрілив" 25 жовтня 1936 року президія Київського облвиконкому, яка прийняла постанову "Про виготовлення ялинкових прикрас та ялинкових іграшок".

Реабілітували одночасно і Новий рік, і Діда Мороза зі Снігурочкою, і іграшки з ялинкою… У магазинах безмежного Радянського Союзу почали з’являтися атрибути новорічного свята. До більшовицької революції вітали з Різдвом Христовим, тепер виключно з Новим роком. І колір шуби Діда Мороза був лише червоним. Державна радянська пропаганда почала "раскрутку" нового-старого свята. Вже на зустрічі нового, 1937 року, в московському Домі Союзів разом з Дідом Морозом з'явилася помічниця — Снігурочка.

Ініціатор створення нового радянського свята — "Новий рік" — на зустрічі 1937 року ще керував у Києві. Наступний рік зустрічав у Куйбишеві (сучасна Самара) на посаді першого секретаря обласного комітету ВКП(б), де продовжував займатися масовим пошуком "ворогів народу". А вже 22 лютого 1938 року Павла Постишева арештували разом з дружиною, і через рік їх розстріляли саме як "ворогів народу" у Бутирській в'язниці в Москві.